ромашка

Хохотаюсь

Originally posted by zolotayakoshka at Хохотаюсь



После каждого полета летчики компании Qantas заполняют специальный бланк, так называемый лист жалоб, в котором описывают неполадки, возникшие во время полета и требующие устранения. Инженеры читают лист жалоб и устраняют неполадки, после чего внизу листа пишут, какие меры были приняты, чтобы пилот мог об этом осведомиться перед следующим полетом.
Ниже приведены несколько реально зарегистрированных жалоб от пилотов компании Qantas и соответствующих отчетов инженеров о принятых мерах.
Cтоит отметить, что Qantas — это единственная авиакомпания среди многих, у которой не случилось ни одной авиакатастрофы!!
(П — проблема, описанная пилотом)
(Р — решение, принятое инженерами)

Collapse )
ромашка

какой ты предмет?

Забавно, но ты... Зеркало.
imageТы отражаешь мир наоборот. Да-да, именно так. И этим ты интересен. В твоей душе всё причудливо и странно. Внутри тебя то, что для иных есть право, становится левым. А буквы обычных слов кажутся причудливыми завитками. Ты понимаешь всё по-своему, по-зеркальному. У тебя нестандартный взгляд на окружающие вещи, на мир. Ты - чертовски интересный человек.
Пройти тест


Вот!!! А я ведь говорила, не раз, притом еще с первого курса, если не раньше!!! Зер-Ка-Ло!

ну, и по привычке, второй блин:
Забавно, но ты... Подушка.
imageО, сколько людей мечтают прилечь, удобно пристроив на тебе голову! Нет, серьёзно. Ты притягательный человек, подкупающий своей мягкостью и нежностью. В тебе есть некоторое кокетство и интимность. Потому что, что уж греха таить, на подушку ложатся не только спать. Ты любишь внимание и поклонение. Но при этом не отличаешься особым эгоизмом. Твой принцип - ты мне, я - тебе. И если всё тебе будет по нраву, то можешь пустить кого-то в свои мягкие объятья на всю жизнь.
Пройти тест

(с)тибрено у asdflok &  duvo_barvinkove 
слеза

немного о грустной правде жизни...

сорі за обсяг...
★Мы говорим: «Спасибо тебе за то, что ты есть», когда не можем сказать:«Я люблю тебя».
★Мы говорим: «Мне незачем больше жить», когда хотим, чтобы нас разубедили в этом.
★Мы говорим: «Здесь холодно», когда нам необходимо чье-нибудь ы говорим: «Я никому не нужен (нужна)», когда мы в действительности не нужны одному-единственному человеку.
★Мы говорим: «Я справлюсь», когда стесняемся попросить о помощи.
★Мы говорим: «Ты хороший друг», когда забываем добавить«…но тебе не стать для меня кем-то большим».
★Мы говорим: «Это - не главное», когда знаем, что у нас нет иного выбора, как примириться.
★Мы говорим: «Я доверяю тебе», когда боимся, что мы стали игрушкой.
★Мы говорим: «Навсегда», когда нам не хочется смотреть на часы.
★Мы говорим: «Я был(а) рядом», когда не можем найти себе оправдание.
★Мы так много говорим... а когда надо сказать три самых главных слова в жизни... нам не хватает смелости их сказать, или слов просто не остается...
★Мы смеёмся над смертью и покупаем килограммы таблеток в аптеке;
★Мы говорим, что жизнь прекрасна и идём в магазин за ещё одной бутылкой водки;
★Нам насрать на общественное мнение, и мы постоянно спрашиваем: "как я выгляжу?";
★Мы любим одиночество и крепко сжимаем в руке мобильник;
★Мы считаем, что наш дом - наша крепость, и по ночам мы боимся, что его взорвут вместе с нами;
★Мы уверены, что абсолютно спокойны и тянемся рукой к очередной сигарете;
★Мы шокируем людей и боимся сказать "люблю";
★Мы не доверяем людям и, как минимум, раз в неделю плачемся кому-нибудь в жилетку; мы не верим в любовь и по ночам плачем в подушку;
★Мы живём сегодняшним днём и строим планы на завтрашний;
★Мы из принципа не смотрим новости по телевизору и читаем их в интернете
★Мы очень самокритичны и любим только себя;
★Мы ненавидим наше правительство и с удовольствием отмечаем день независимости;
★Мы прощаем себе все ошибки и косо смотрим на тех, кто их совершает;
★Мы не верим в идеальных людей и каждый день в толпе высматриваем свой идеал;
★Нас тошнит от толпы в метро по утрам, и мы каждый день терпеливо стоим на платформе в ожидании поезда;
★Мы выбираем, что нам слушать и невольно подпеваем "фабрике" где-нибудь на улице;
★Мы всегда говорим то, что думаем и почти разучились искренне улыбаться;
★Мы хотим, чтобы люди принимали нас такими, какие мы есть и часами торчим перед зеркалом;
★Мы любим умные фразы и не понимаем сами себя;
★У нас куча нераскрытых талантов, и мы ничего не делаем для того, чтобы они раскрылись;
★Мы ненавидим дни рождения и всегда их отмечаем;
★Мы обожаем спать до полудня и ставим будильник на 6 утра;
★Мы всегда добиваемся того, что хотим и боимся быть никому не нужными;
★Мы пишем свои личные дневники и хотим, чтобы их читали.


Можна розправити крила і втікти від цього всього назустріч вітру. Але в нас нема крил.... й не у кожного вони проріжуться...
Але навідміну від дівчинки з контакту, в якої мну побачила цей пост... Я не вважаю, що через усе це ми не гідні їх мати. І дай боже щоб вони у вас у свій час прорізались!
ромашка

Вспоминая Фрая

или Куда ведет Твоя зеленая дверь?

А вот и ваша дверь! А за ней...
imageВаш мир полон тумана, который приглушает все звуки. В воздухе разлился аромат засушеных яблок и легкой тревоги. Там вы найдете тишину и душевное равновесие.
Пройти тест


Очень красивй и приятнй тест :)
ромашка

back home

Честно ждала по окончании в холле. Знакомх и относительно знакомх лиц не увидела, не встретила - имеется ввиду во время ожидания. Так что сорри... Интересно, а бли ли?

А вообще меня в Москоу не бло. Вот так вот :) И єто чувство біло просто... неописуемо приятнім... так что даже к лучшему.

Дорогие мои москвичи, сорри что так вішло :) "Он улетел, но обещал вернуться", честно-честно! :)
ромашка

(no subject)

Ну что ж... Вниманию москвичей!!!
В ближайшее время ожидается нашествие украинцев в славную Московию! Особа, скрівающаяся под данным образом, совместно с еще четырьмя десятками душ в суботу, 24 ноября, в 17:00 по Москве, будет нести культуру в массы в Украинском Доме (или доме украинской культуры, или как оно там правильно называется - в общем, единственное что я точно знаю - что это что-то расположено в районе Старого Арбата, если не на нем). Всех, кто изъявит желание послушать нашу психоделику (иначе охарактеризовать наш "33-тій" пока что не могу) или поглазеть на поющего подполковника НД в отставке, велкам! (скорее всего буду во втором ряду слева.. или ближе к центру - как выйдет :) )


В общем то, в Москве мы будем в пятницу. но что-то мне подсказывает что свидется вне сцены ни с кем не успею.. вот... но дело исправимое, если еще один план реализуется.
Очень хотелось бы увидеть определенных людей (в данном случае всех френдов)... но... а может и не но.. во всяком случае номер Гурды есть))
ромашка

Золота Доба - серпень

Якщо тобі не вистачає чтива українською і про українське – серпневий номер літературно-мистецького журналу “Золота доба” шукає свого читача!

ЕММА АНДІЄВСЬКА: Я ЛІТАЮ НА РЕАКТИВНІЙ МІТЛІ!!!

“Я не НьюЙоркська група!!! Стрілятиму всіх, хто мене до неї зараховуватиме!”

ПЕРЕКОТИ-ПОЛЕ У ВАРШАВІ. ПОЗА ЧАСОМ.

...Дивовижно те, що на стадіоні було дуже мало наших однолітків з покоління пепсі: були старші, значно старші, старі (які бачили концерт 68го року) та молодші, що прийшли з батьками і з дідами. Мабуть найатмосфернішим переживанням стала пара старих у мене за спиною. Вони весь концерт трималися за руки, тихенько перетупувалися на місці, підспівували зі зльозами на очах і чекали на Сетісфекшин. Коли дочекалися, я думала, помруть: бабця підстрибнула на місці, заплакала і почала несамовито горлати «Ай кен гет ноу сетісфекшин!». Це було щось!

В’ЯЧЕСЛАВ БРЮХОВЕЦЬКИЙ: “В ІДЕАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ МАЛИ БУТИ ТРИ БАЗОВІ ПРЕДМЕТИ: МОВА, МАТЕМАТИКА І МУЗИКА...”

...«Хороший американський університет (недержавний, тому що державні університети трошки слабші – фінансово) подібний до невеликої кімнати: от там є вхід, а отам вихід. Ти входиш сюди і можеш по цій кімнаті хоч десять років ходити, хоч п’ятнадцять... Плати гроші, і вчи по одному курсу на рік. Якщо нема грошей – старайся якомога швидше одержати знання і диплом на вихід. А радянський університет дуже регламентований, його спрямування – підготовка вузькокваліфікованого фахівця. Був свого часу Інститут інженерів водного транспорту – тобто випускник може працювати тільки на водному транспорті. На заводі чи на залізниці він вже не може...”

КАМА СУТРА З САЛОМ. РАДЯНСЬКА ТА ПОСТРАДЯНСЬКА.

...Щоб продемонструвати, що у його оповіданнях немає нічого страшного, Покальчук жваво взявся читати уривки своєї прози. Чомусь в уяві непереборно зринав образ дідуся, що читає дітлахам казку. Пако випускав найслизькіші місця (скорочував), тож, нам, столичним, зіпсутим творами Ульянова чи Дністрового, а також візіями з УЛП, і справді, в «Кама сутрі» не ввиділося нічого страшного. А от східняки, судячи зі слів Юрка, з деякою недовірою поставилися до подібних шедеврів...

ШЕШОРИ НА ХВИЛЯХ БУГУ!

...Щодо лендарту, то за ним, на відміну від минулорічного фесту, не треба було далеко ходити. Одразу при в’їзді неможливо було не помітити здоровенну дерев’яну жабу, що розляглась на пагорбі з метою прийняття сонячних ванн. Численні лендартові композиції розцяткували береги Бугу, але описувати їх – справа невдячна, тому що зрозуміти, що це таке і з чого зроблене, що символізує і чому висить/лежить/стоїть саме тут, вдавалося не завжди. Але ефект від такого поєднання – людської фантазії і природних матеріалів – був неймовірним, наче вливаєшся в довкілля, стаєш його частинкою, хоч насправді ти лише ступаєш по траві і споглядаєш плин течії річки…

ЦАРЕВБИВЦІ АБО ШІСТЬ СМЕРТЕЙ ОЛЕКСАНДРА ІІ.

...Ареною для наступної спроби ліквідації монарха став Зимовий палац. До лютого 1879 р. столяр­червонодеревщик Степан Халтурін із законспірованої квартири, де Кибальчич та Ісаєв виготовляли вибухівку, під виглядом пакетів із їжею проніс до палацу більше 45 кг динаміту. 5 лютого стало відомо, що Олександр ІІ очікує на обід племінника, принца Баттенберзького. Все було продумано до дрібниць – над льохом, де у скрині зберігалася вибухівка, розташовувалася гауптвахта з солдатами Фінляндського полку, а безпосередньо над нею – їдальня. О шостій годині по обіді Халтурін підпалив ґніт, який вів до скрині, і зумів непомітно пройти повз охорону і вийти на площу, де на нього вже чекав Желябов. Незабаром у Зимовому палаці пролунав потужний вибух...

МАТЮК ЯК ЯВИЩЕ: ЛІТЕРАТУРНЕ ТА НЕЛІТЕРАТУРНЕ.

…Коли мова йде про літераторів, то вирішується лише питання, наскільки умовною буде умовність.

Ну, тобто, прихильники ненормативного ніби кажуть: давайте позначимо сонечко колом. А їхні опоненти відповідають: ні, давайте позначимо сонечко трикутником, це не так відверто….

“ГОЛОМОЗІ” В ЗАКОНІ

…Є у цій ситуації ще одне «але», яке особисто мене занепокоїло найбільше. Дозвіл місцевої влади. Коли директора фестивалю Дмитра Кисельова запитали про цей слизький момент, він спокійно відповів, що з владою у них стосунки нормальні, вони взаємодіють і ніхто не стає на заваді проведення подібного заходу. Навряд чи севастопольським керманичам не відомо, що таке «Рунний посох». Яка дивна вибірковість кримської влади! Вони протестують проти «насильницької українізації», проти показу у школах документальних фільмів про УПА, але, в той же час, спокійно дозволяють не тільки існувати, але й проводити забави організації, яка закликає до знищення етнічного населення Криму...

....А також інші репортажі, рецензії на книжкові новинки, роздуми та пошуки. А ще – зібрана разом творчість чотирьох справжніх мужчин, гарна, настояна творчість. Вони вже не діти, і тому літературні експерименти лишилися позаду: Сергій Татчин, Тарас В’єнц, Марко Лисиця і Максим Солодовник говоритимуть про те, що болить, і те, що лишає приємний щем.

Серпневий номер журналу “Золота доба” – на ятках з українськими книжками на Петрівці.

Передплатний індекс: 96448

З питань співпраці, матюків чи подяк у бік редакції:

Публіцистика: dutan.kymel@gmail.com

Творчість: sjomenebo@gmail.com

Найголовніший голова видання: info@goldenage.com.ua



А з наступного тижня журнал можна буде знайти у мережі Книжкових Супермаркетів (КС) :)

З.Ю. Від автора анонсу прохання кроспостнути кому не ліньки..
ромашка

На русалчин Великдень...

Цього року я вперше була на могилянському фесті на честь Івана Купала...
Враження? Думаю, достатньо сказати що до того як туди потрапити я досить болісно переживала той факт що не зможу бути в Києві під час Країни Мрій, а після фесту почала вважати, що до бісу тую Країну мрій - там стільки позитивних емоцій я б наврядчи отримала. Можливо через те що саме підготування свята залишило купу вражень, допомогло познайомитися з великою кількістю чудових людей, вивчити дуже багато пісень(дяка файному вогнищу 29-30 червня), пережити стільки подій за якихось два дні... 

Я папарацці в душі, але все ж цього раззу перші два дні мені не було коли пристрій з собою тягати - тому все що є з фотографій - з останнього ранку....

Collapse )


Хотілося б подякувати всім хто доклав зусиль щоб зробити це свято - це дійсно було дуже гарно, видовищно... й навіть досить органічно вписувалось у природнє середовище....  Особливо дівчатам, з якими спалося та ділився намет, дівчатам та хлопцям, з якими співалося, хлопцям та дівчатам, з якими гралося, народу, з якими  зустрічалося сонце та сиділося на вогняній сцені... Це все було неймовірно! 


З.Ю. Також хотілося б попросити вибачення за перенавантажену шию, руки та решту органів :) сподіваюсь, це дійсно було не надто важко 0=) 
З.З.Ю. А наступного Купала я таки сфоткаюсь на цій гойдалці!... головне не забути згадати... :)
З.З.З.Ю. Ото тепер в мене буде пазітіффф на все літо.... рятуватиме у близьких до відчаю ситуаціях...
  • Current Music
    "Дам бим яловицю..":)